Інтерв'ю австрійського психотерапевта п. Рози Штуммер

Розмову веде Гжегож Гурні.
- Ви лікар і допомагаєте людям, які страждають від постабортного синдрому. Що ж це таке — ПАС, постабортний синдром?

- Цей синдром описаний в медицині як комплекс численних симптомів. Було виявлено, що після аборту у жінок виявляються класичні симптоми тілесного, психосоматичного, а також психічного характеру.

Спочатку з'являються тілесні симптоми: кровотечі, різні інфекції і пошкодження матки. Їх наслідком можуть бути не тільки менструальні порушення, але й викидні і передчасні роди. Іноді ці наслідки виявляються не відразу, а через декілька років після аборту.

У моїй лікарській практиці були випадки, коли через навіть 20 років після аборту у жінок виявляли рак грудей або інші види онкозахворювань. Хронічне, постійно пригнічуване, відчуття провини веде до ослаблення імунітету, що збільшує вірогідність виникнення злоякісної пухлини. Якщо був зроблений аборт в кінці третього триместра вагітності, то концентрація естрогену в крові багато разів перевищує їх середній рівень. Такого рівня концентрація естрогену в звичайному циклі не досягає ніколи, навіть при викиднях. Естроген стимулює зростання і ділення клітин в грудях. При нормальному перебігу вагітності на 32 тижні ці залози починають диференціюватися, з'являються молочні канальці, що захищає жінку від раку грудей. Коли аборт здійснюється в першому триместрі вагітності, вірогідність виникнення злоякісної пухлини дуже висока, особливо, якщо в сім'ї раніше в когось були онкозахворювання, або якщо аборт зробила молода дівчина, яка пізніше вживала протизаплідні таблетки.

Що стосується психосоматичних наслідків, то жінки часто скаржаться на порушення у сфері сексуальності. Крім того, у них без видимої на те причини часто виникають болі внизу живота, а також мігрень, порушення сну і нічні кошмари. Це поширені ознаки, які виявляються практично у кожної жінки після аборту. Найбільший перелік складають психічні наслідки аборту. Часто це величезне відчуття провини і жалю, ознаки внутрішньої емоційної смерті, душевної порожнечі, депресія, відчуття страху, низька самооцінка, агресія без причини, вживання алкоголю і навіть наркотиків. Від безвихідності у деяких жінок з'являються думки про самогубство. Виникають також проблеми в стосунках. Часто жінки прагнуть знову завагітніти, сподіваючись, що нова вагітність замінить втрачену дитину. Це лише деякі ознаки. До цього слід додати також часту зміну настрою, сльози і роздратування з кожного, навіть нікчемного приводу (наприклад, через шум пилососа). Слід підкреслити: не кожна жінка, у якої виявляються подібні симптоми, зробила аборт. Проте практично у кожної жінки, яка зробила аборт, ці ознаки виявляються.

- До Вас звертаються тільки жінки, які зробили аборт, чи ж цей синдром торкається також і інших людей?

- Помилково було б думати, що аборт зачіпає тільки жінку і загиблу дитину. Більшість людей не усвідомлюють, що аборт робить вплив на все суспільство. Зачіпає він і батьків, які, мабуть, бажали мати дитину або, можливо, нічого не знали про аборт, і які пізніше відчувають, що їм когось не вистачає. Це відчуття печалі, втрата здатності радіти життю і ні чим не пояснене невезіння. Результати досліджень американських лікарів свідчать, що страждають також брати і сестри ненародженої дитини. Канадський учений Ф. Ней дійшов висновку, що існує сильний зв'язок між абортом і поганим поводженням з дітьми. В результаті аборту жінка страждає від нереалізованого материнства. Навіть через багато років після аборту вона може неправильно розуміти потреби своїх дітей і погано реагувати на них: це діє як своєрідна блокада між матір'ю і дитиною. У результаті страждає від цього дитина. У таких дітей загострено відчуття страху, вони бояться навіть на крок відійти від матері, не здатні радіти життю. Їх все життя переслідує сильний страх. У дитинстві вони схильні до агресивної поведінки відносно батьків або авторитетів взагалі, або їх агресія направлена проти себе самих у формі суїцидальних схильностей. Ставши дорослою, така людина не здатна створити міцний подружній союз. Згідно із статистичними даними, такі люди згодом самі схвалюють аборт. Вони не в змозі любити дітей, тому що самі не були улюблені, бажані і прийняті своїми батьками. Виникає замкнуте коло, в цих сім'ях здійснюється все більша кількість абортів, і це продовжується з покоління у покоління. Якщо врахувати ще зневагу дітьми і погане поводження з ними, то зрозуміло, що все це може привести до вимирання цілих народів. Якщо ми уявимо як багато жінок зробили аборт, скільки дітей пережили смерть своїх братів і сестер, можемо уявити собі загальну атмосферу, так-звану культуру смерті в суспільстві, в якому ніхто не вірить один одному, в якому немає стабільних відносин між людьми, немає довіри в сім'ї, між партнерами, між батьками і дітьми. Це може привести до виникнення дуже сильних руйнівних тенденцій.

- Який відсоток жінок, що зробили аборт, страждають від згаданого постабортного синдрому?

- Зі своєї лікарської практики можу зробити висновок, що не менше 70% жінок страждають від ПАС явно. Про решту жінок, які, здавалося б, не страждають від постабортного синдрому, можна сказати, що вони відтісняють «стан ПАС» у підсвідомість. Рано чи пізно воно виявляється у кожної з цих жінок. Судіть самі: неможливо ось так просто вийти на вулицю і убити людину без яких-небудь наслідків для своєї психіки, свого самопочуття, своєї совісті. Подібно відбувається і з жінкою: вона не може убити дитину без наслідків для свого майбутнього життя, своєї психіки, оскільки підсвідомо знає, що зробила вбивство.

- Як можна допомогти такій жінці?

- Допомогти можна тільки тому, хто шукає допомоги і внутрішньо готовий зустрітися віч-на-віч з істиною, відкинувши усіляку брехню про аборт, про те, що це не була ще дитина. Жінки, як правило, глибоко уражені, коли дізнаються, що на третьому тижні вагітності у дитини вже билося серце, були пальчики, ступні. Спочатку це сильний шок для матері, але вона повинна прийняти цей факт і визнати, що це була дитина. Визнання цього є вирішальним кроком: «Так, це була дитина. Так, я зробила це». Жінка повинна визнати свою провину. І лише тоді, коли вона визнає, що зробила щось погане, наступить примирення. Це примирення повинне бути відносно всіх: Бога - Дателя кожного життя, дитини - як жертви, всіх людей, що брали участь в аборті чи сприяли йому. І, нарешті, жінка повинна пробачити собі самій. Ці чотири кроки обов'язкові.

- Який перший крок?

Тут, у Відні, ми радимо жінкам всіх віросповідань молитися, Бог завжди вислухає. Він не нехтує серцем, готовим розкаятися. Коли ми молимося з жінками, часто виявляється, що вони не молилися вже більше 20 років. Вони не знають, як сповідатися. Тоді їм потрібно все пояснювати, і навіть підказувати, що потрібно говорити. У молитвах ми просимо Бога про прощення, незалежно від віросповідання. Якщо жінка щиро жалкує і розкаюється, вона одержить прощення. І це відразу ж по ній видно. Вона знову може спати, радіти - починається процес зцілення. Бог великодушний, і немає такої провини, яка була б настільки велика, що Він не бажав би її пробачити.

- Другий крок — це...

- .... примирення з дитиною. Один священик з Відня склав для нас спеціальну молитву, в якій ми спочатку просимо про Божий захист. Можна призвати також своїх заступників, щоб вони молилися разом з нами. Пізніше ми пропонуємо жінці подякувати Богу за своє життя, за життя дитини і за своє покликання до материнства. Потім жінка говорить:«Боже Всеблагий, сьогодні я вирішую прийняти материнство. Дякую Тобі за мою дитину, приймаю її. Від сьогоднішнього дня починаю розмовляти з нею і просити її про прощення». Також ми завжди просимо Господа, щоб жінка дізналася ім'я дитини. І найчастіше жінки відчувають, ким була ненароджена дитина – хлопчиком або дівчинкою, дізнаються її ім'я, оскільки Бог із самого початку звертається до людини по імені...

- І тоді приходить час зробити третій крок...

- Коли жінка вже примирилася з дитиною, ми радимо їй просити вибачення у всіх тих, хто міг радіти дитині, мабуть, у її батька, тітки... Жінка також повинна пробачити всім тим, хто сприяв цьому її болю, хто залишив її, хто не допоміг їй, хто примусив зробити аборт. Вона повинна пробачити також лікарю, який робив аборт, і всім тим, хто йому в цьому допомагав, а також політикам, які схвалили закон про переривання вагітності й т.д.

- Що ж далі?

- Далі ми просимо Бога про благодать хрещення. Не можна охрестити мертву дитину. Проте в даному випадку це не таїнство, але бажання хрещення, яким перші християни хрестили своїх померлих предків. Жінки випробовують тугу про хрещення дитини. Цю тугу потрібно принести Богу в жертву і просити про благодать хрещення. Звичайно, ці діти ніколи не грішили, але вони повинні бути очищені водою хрещення від наслідків первородного гріха. Про це ми і просимо в молитві. Звичайно ми робимо це урочисто, запалюємо свічку, промовляємо Символ віри. Під час хрещення ми віддаємо дитину під покров Богородиці. Просимо про любов, якої вже не може дати дитині її матір. Просимо, щоб її замінила Матір Божа, а з боку батька — святий Йосиф. Просимо також вибачення у хоронителя Ангела і просимо, щоб він заніс дитину до Бога, перед Лице Боже в небесах. Потім наступає дуже важливий момент — ми просимо про духовне зцілення жінки, просимо Ісуса, щоб поклав на неї Свою руку і цілком зцілив, особливо її материнство і жіночність, а також звільнив її і всю сім'ю від духу смерті, від всіх негативних відчуттів, які посипалися на сім'ю в результаті здійсненого аборту. Потім пропонуємо жінці поблагословити свою дитину і віддати її Богу. Ми говоримо жінці, що кожного разу, коли вона приймає Святе Причастя, вона знаходиться у максимальній близькості до своєї дитини.

- Ви сказали, що останній крок — це прощення собі самій...

- Дуже важливо постаратися зрозуміти, що стало причиною аборту. Часто виявляється, що це – наслідки дитинства, яке проходило неналежним чином, що її не любили, не зважали на її потреби, не вислуховували. Вона сама і її життя не були оцінені належним чином. Ми просимо Ісуса про те, щоб Він зцілив її від негативних спогадів дитинства. Якщо жінка веде безладне статеве життя, ми радимо, щоб вона просила Бога про зцілення всього її життя, її особи в цілому. Ті жінки, які щиро розкаюються і відновлюють свою віру, переживають найбільше зцілення. Бог - терплячий і милосердний. А якщо Бог їм пробачив, вони можуть пробачити також собі.

- Ви - психолог, займаєтеся психотерапією, але у Ваших висловах весь час звучить релігійний мотив...

- Тільки через багато років я зрозуміла, що жінка, яка хоче зробити аборт, абсолютно свідомо віддаляється від Бога, тобто, живе в пітьмі. Багато жінок не в змозі самостійно примиритися з Богом. Після такої духовної смерті, хоча вони і продовжують жити фізично, їм потрібна допомога і молитва інших людей. Я не уявляю собі роботи з тими жінками, які відкидають віру в Бога. Адже тут йдеться про дві проблеми: про втрату дитини, її смерті і про провину жінки. Медицина і психотерапія не в змозі усунути їх повністю. Це може зробити лише Бог.

- Чи може страждати жінка від ПАС, якщо вона позбулася дитини іншим способом?

- Дійсно, потрібно обов'язково підкреслити, що не тільки хірургічний аборт вбиває дитину, але також застосування контрацептивів - таких, як спіраль або протизаплідні таблетки. Лікарі, на жаль, не говорять жінкам про те, що ці засоби — абортивні і стримують імплантацію плоду в матці. Запліднення відбувається в порожнині маткових труб. Від 7 до 11 днів (іноді більше) необхідно для того, щоб дитина пройшла шлях від яєчника до матки і там влаштував собі «гніздечко», імплантувалася. Вживання протизаплідних таблеток призводить до того, що слизиста оболонка матки - у нормальному стані дуже щільна, щоб дитина могла міцно в ній імплантуватися, - стає плоскою, тонкою, руйнується. Дитина не може знайти собі місця в матці і гине. Жінка не знає, була у неї дитина чи ні, не знає, скільки дітей вона вбила. При тривалому використанні спіралі або протизаплідних таблеток у багатьох жінок з'являються психічні проблеми, в першу чергу депресія. Звичайно, тут відповідальність лежить на лікарях, які не інформують жінок про наслідки - і контрацепції, і переривання вагітності. Я думаю, що лікарі, які роблять аборти, відчувають свою провину. Тут йдеться про колективну провину лікарів, яку їм дуже не хочеться визнавати. В Австрії, наприклад, аборти узаконили 25 років тому - можна собі уявити, скільки за цей час потерпіло жінок і їх сімей. Лікарі розділилися: одні визнають моральний аспект проблеми, а інші - ні.